Єдність дає силу: вечір подяки бельгійським волонтерам від Ukrainian Voices RC
Зазвичай волонтери залишаються за кадром. Вони організовують, допомагають, збирають кошти, підтримують – і повертаються до своїх справ. Але цього вечора все було навпаки: вперше українська громада у Брюсселі зібралася, щоб подякувати саме їм. Людям, які від початку повномасштабної війни допомагають Україні не словами, а щоденними справами. Подія, ініційована Ukrainian Voices RC «Єдність дає силу» – це знак глибокої вдячності тим, хто став справжніми союзниками українців. «Єдність дає силу» – національний девіз Бельгії, і для українців ці слова назавжди пов’язані з конкретними людьми – добрими, сміливими, небайдужими бельгійськими волонтерами.
«Ви не просто допомогли – ви збудували міст»
Президент Ukrainian Voices RC Михайло Дзівіцький подякував бельгійським партнерам і друзям від імені всієї громади.
«З першого дня повномасштабної війни ви були поруч, відкрили свої серця, свої домівки, віддали свій час і енергію, і це справді дуже глибоко зворушує. Я хочу сказати, що завдяки вам тисячі українців знайшли не тільки нове життя, а й повагу та надію. Ви не просто допомогли. Ви побудували міст між нашими спільнотами».
Дружба, що почалася з допомоги
Вреж Теліміан живе у Бельгії вже 30 років. В Україну він приїздив ще до повномасштабного вторгнення й повернувся звідти 13 лютого 2022 року – напередодні великої війни.
Після 24 лютого він разом із друзями й колегами почав збирати одяг та іграшки для дітей. Допомогу привозив до Брюсселя, де роздавав її українським родинам, які тікали від війни.
З часом Вреж зблизився з однією українською сім’єю. «У мене є друг, я хрещений батько його доньки, яка народилася тут, у Бельгії. Незабаром у нього народиться друга донька», – розповів він.
На вечір Вреж прийшов із думкою, що знову доведеться збирати допомогу – він не очікував, що це буде вечір подяки.
«Я дуже радий бути серед волонтерів, але вважаю, що вони [українці] роблять набагато більше, ніж я, тому що вони звідти і відчули цю війну на собі. Дехто з них повертався [в Україну] один чи два рази, можливо, щоб побачити свою родину та зруйновані домівки – це дуже сумно. Але тут деякі з них знайшли своє щастя, створили нові сім’ї й намагаються влаштувати своє життя у Бельгії».
«Свобода не безкоштовна»
Серед гостей був Марк Демесмекер – колишній депутат Європейського та бельгійського парламентів. Він підтримує Україну з часів Євромайдану, неодноразово їздив з гуманітарними конвоями, а після повномасштабного вторгнення долучався до збору коштів на евакуаційні автомобілі, дрони та інше обладнання.
«Російська війна почалася 12 років тому. Я кілька разів їздив в Україну з конвоями й адвокаційними візитами і став одним із перших у Європі, кого внесли до «чорного списку» Путіна».
Говорячи про вшанування волонтерів, Марк зазначив:
«Я дуже пишаюся, але також дуже вдячний вам. Бо це знак подяки нам, але насправді саме ми, європейці, маємо бути вдячними вам. Ви ставите перед нами дзеркало, адже змушуєте усвідомити, що свобода не дається безкоштовно і що ми також перебуваємо під загрозою. У вас – гаряча війна на лінії фронту, але поле бою – це вся Європа. Гібридна війна відбувається і тут, у Європі, але ми цього раніше не усвідомлювали. Ми повинні зрозуміти, що демократія – не безкоштовна, і ми маємо її захищати».
Відчинити двері свого дому
Наталі Тілю з Брюсселя каже, що не представляє жодну організацію. За власною ініціативою у 2022 році її родина просто відчинила двері свого дому для української сім’ї.
«Вони жили в нас, мали весь необхідний простір: кімнату, ванну, кухню. Ми багато часу прожили разом, відкрили для них наш дім і наше серце».
Наталі допомагала шукати школу для дітей, літні заняття, вчителя французької мови.
«Я думаю, що дуже важливо продовжувати підтримувати Україну, бо їм надзвичайно важко, і наше серце розривається, коли ми бачимо, що там відбувається, адже це справді несправедливо. Я вважаю, що люди, які тут, і ті, що там [в Україні] – усі вони дуже мужні, і всі вони можуть розраховувати на нашу допомогу та підтримку».
Повернути дітей додому
Бріджит Вільпут долучилася до підтримки України після того, як прочитала матеріал про депортацію українських дітей. Згодом вона стала частиною ініціативи, що займається їхнім пошуком і поверненням, а останні півтора року працює самостійно.
«Я докладаю максимальних зусиль, щоби з’ясувати, де перебувають діти, вивчаю російські закони. Бо насправді багато що було навмисно змінено щодо дітей у російському законодавстві». І додає: «Я продовжуватиму, доки діти не повернуться додому і я не зможу обійняти їх».
Підтримка, що передається з покоління в покоління
Для Крістіана Ступа допомога українцям – це частина сімейної історії. Про зв’язок з Україною він говорить як про щось таке, що триває вже кілька поколінь і продовжується по сьогодні. На вечорі подяки особливим моментом стало нагородження його сина як волонтера, який також долучився до допомоги Україні.
Сам Крістіан наголосив, що допомога триває попри зміну настроїв і втому суспільства від війни.
«У перший рік у мене не було проблем із тим, щоб зібрати кошти чи отримати гуманітарну допомогу. Зараз потрібно докладати більше зусиль. Люди зайняті іншими речами. Але ми робимо все можливе. І на щастя, є чимало бельгійців, які й надалі підтримують Україну. І ми будемо це робити до перемоги».
Крістіан також звернув увагу на людей у залі – як знайомих волонтерів, так і нових учасників, які долучаються до підтримки українців у Бельгії. «Дивовижно бачити, які це чудові люди, що так багато допомагають українській громаді тут».
Сказати «дякую» особисто
Українка Ольга Мішелот зізнається, що для неї цей вечір став відкриттям. Вона живе у Бельгії понад 15 років, має бельгійське громадянство і сама активно залучена у волонтерську діяльність. Каже, що прийшла як бельгійка, яка допомагає, але водночас і як українка – щоб особисто сказати «дякую».
«Виходить, що в Бельгії безліч волонтерів, які насправді щось роблять. […] Це реально велика сила! І це треба використовувати. Дякую, що організували цей вечір, тому що подякувати людям – це найменше, що ми можемо зробити».
***
Так, цей вечір не змінює хід війни. Але він дає відчуття єдності.
